Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/693/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім науково-технічний центр "АВС", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016

зі справи № 910/693/16

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ (далі - Підприємство),

до Товариства

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Пальченко О.А.,

відповідача - Білоруцького В.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним укладеного сторонами договору від 18.02.2013 № ПУ-31927-ДЗ (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В - головуючий, Пашкіна С.А. і Смірнова Л.Г.): позов задоволено; Договір визнано недійсним; з Товариства стягнуто на користь Підприємства 1 378 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 16.03.2016 і "ухвалу" (фактично - постанову) Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 з даної справи та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного дослідження судами всіх обставин справи з неналежною оцінкою ними поданих доказів.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Підприємством як покупцем і Товариством як постачальником було укладено Договір (на постачання продукції), відповідно до якого Товариство зобов'язалося в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити комплекти обладнання виробництва "ССІ АG", Швейцарія, для модернізації: "Rertrofit" приводу швидкодіючого запірно-відсічного клапану (далі - ШЗВК) виробництва "Ваbсоск", а також надати послуги з проведення приймальних випробувань, шеф-монтажу, шеф-нагляду та вводу в експлуатацію, для модернізації енергоблоків №№ 1, 2 ВП "Южно-Українська АЕС" ДП ПАЕК "Енергоатом", а Підприємство зобов'язалося в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

За умовами Договору:

- найменування, одиниці виміру, загальна кількість продукції і ціни визначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), розрахунок послуг зазначається в калькуляціях (додатки №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору), які є його невід'ємними частинами (пункт 2.1);

- строк поставки продукції, вказаної у специфікації № 1, становить 14 місяців. Поставка здійснюється партіями, кожна з яких складається з двох одиниць товару. Поставка продукції здійснюється Товариством у строки за умови виконання Підприємством своїх обов'язків з оплати продукції за умовами Договору (пункт 4.1);

- сума Договору становить 78 000 000 грн. (пункт 5.1);

- Підприємство сплачує вартість продукції за цінами, визначеними у специфікації №1, у національній валюті України шляхом виставлення безвідкличного покритого документарного акредитиву зі строком дії 14 місяців (пункт 6.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну дії гарантії (пункт 12.1 Договору).

У грудні 2010 Підприємство в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" подало оголошення про проведення двоступеневих торгів із закупівлі обладнання та послуг для модернізації "Rertrofit" приводу БЗОК виробництва ВАВСОСК або повну заміну БЗОК нової конструкції для ВП ЮУАЕС бл. 1, 2.

Відповідно до протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів від 20.06.2011 № 2459 пропозиції для участі в ІІ етапі процедури закупівлі подали 5 учасників: IRT Ingenieur-und-Reparatur-Transfer GmbH, IN VAL VES Gmbh, Товариство, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БУМ-КОМ" та ТОВ "ФПК "Атомстройсервіс".

Згідно з протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів від 18.07.2011 № 2459-2 до оцінки на ІІ етапі допущені пропозиції 4 учасників, у тому числі Товариства. В результаті оцінки найбільш економічно вигідною визнано пропозицію Товариства.

Комітетом з конкурсних торгів Підприємства 18.07.2011 прийнято рішення про акцепт пропозиції Товариства, про що повідомлено й інших учасників конкурсних торгів.

28.07.2011 від Ingenieur-und-Reparatur-Transfer GmbH до Антимонопольного комітету України надійшла скарга про порушення законодавства у сфері державних закупівель, в якій повідомлялося про порушення Підприємством процедури закупівлі та містилося прохання припинити цю процедуру, вчинити дії щодо скасування рішення про акцепт пропозиції конкурсних торгів та проведення повторної оцінки пропозицій учасників.

Рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 07.09.2011 № 642-р/пк-ск Підприємство зобов'язано "відмінити" процедуру закупівлі в зв'язку з тим, що пропозиції конкурсних торгів усіх учасників, допущених до ІІ етапу процедури закупівлі, не відповідали вимогам документації конкурсних торгів, у зв'язку з чим мали бути відхилені замовником відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289-VI (далі - Закон № 2289-VI).

Згідно з витягом з протоколу засідання комітету конкурсних торгів Підприємства торги на підставі згаданого рішення було відмінено; крім того, винесено повідомлення № 175990 про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися №2459, та відповідна інформація була опублікована у "Віснику державних закупівель" від 30.09.2011 № 117 (563).

19.10.2011 у відповідності до звіту Підприємства про результати проведення процедур двоступеневих торгів № 2459 відкриті торги відмінено.

Постановою Окружного адміністративного суду від 20.04.2012 у справі №2а-14241/11/2670 скасовано рішення постійно діючої адміністративної комісії Антимонопольного комітету України від 07.09.2011 № 642-р/пк-ск.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 скасовано згадану ухвалу Окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 скасовано згадану постанову Київського апеляційного адміністративного суду, а постанову Окружного адміністративного суду від 20.04.2012 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.05.2013 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а-14241/11/2670 залишено без змін.

Спір у даній господарській справі виник у зв'язку з тим, що укладений сторонами Договір є нікчемним, оскільки акцепт відбувся 18.07.2011, процедура оскарження тривала з 28.07.2011 по 07.09.2011, а Договір за результатами процедури закупівлі укладено лише 18.02.2013, тобто з порушенням місячного строку, встановленого статтею 31 Закону № 2289-VI.

На час розгляду даної справи набрала законної сили та є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі №2а-14241/11/2670, якою відмовлено в позові Товариства про скасування рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 07.09.2011 №642-р/пк-ск. Так, вказаною постановою встановлено, що названа колегія при прийнятті рішення №642-р/пк-ск діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а викладені у згаданому рішенні висновки є об'єктивними та правомірними.

Про "відміну" процедури закупівлі зазначено у звіті від 19.09.2011 №2459, який передував укладенню оспорюваного Договору.

Водночас згідно з пунктом 13.4 Договору останній укладено у відповідності з рішенням комітету з конкурсних торгів Підприємства (протокол засідання від 18.07.2011). Тобто Договір було укладено за результатами процедури закупівлі "вентилів, кранів, клапанів та подібних виробів [обладнання та послуги для модернізації "Rertrofit" приводу БЗОК виробництва ВАВСОСК або повну заміну БЗОК нової конструкції для ВП ЮУАЕС бл. 1, 2 (оголошення № 55665 (ТЕХ), опубліковане в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" від 27.12.2010 № 56 (444)], яку було відмінено.

Таким чином, Договір є нікчемним, оскільки був укладений за результатами відміненої процедури закупівлі та з порушенням місячного строку, встановленого статтею 31 Закону № 2289-VІ, а в зв'язку з тим, що Товариством не визнається нікчемність цього договору, останній підлягає визнанню судом недійсним.

При цьому статтею 18 Закону № 2289-VІ передбачено оскарження процедур закупівель та визначено, що органом оскарження є Антимонопольний комітет України. Відтак оскарженням процедури закупівлі є подання скарги до названого Комітету. Водночас у справі № 2а-14241/11/2670 Окружного адміністративного суду оскаржувалася не процедура закупівлі, а рішення Антимонопольного комітету України, яке було прийняте за результатами оскарження процедури закупівлі.

Тому наявність справи № 2а-14241/11/2670 не є обставиною, яка має враховуватися в обрахуванні строку, передбаченого статтею 31 Закону № 2289-VІ. Відтак 30-денний строк укладення договору, передбачений статтею 31 цього Закону, з урахуванням його зупинення на період оскарження процедури закупівлі, закінчився 28.09.2011, а Договір укладено 18.02.2013 - із значним пропуском даного строку.

Рішенням комітету з конкурсних торгів Підприємства від 14.05.2014 залишено в силі рішення, оформлене пунктом 4.3 протоколу комітету з конкурсних торгів від 27.09.2011 про "відміну торгів". У зв'язку з цим наявність звіту про результати проведення закупівлі від 26.02.2013 жодним чином не спростовує порушення сторонами строку укладення Договору, передбаченого статтею 31 Закону № 2289-VІ.

Наведена Товариством практика Європейського суду з прав людини не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки Підприємство не є державним органом, а Договір укладено з порушенням закону з вини обох сторін.

Підставою відмови в позові у справі №910/18908/13 була недоведеність порушення прав позивача, а не встановлення судом відсутності підстав для визнання договору недійсним. Також підстава для визнання Договору недійсним, заявлена в даній справі, не була підставою позову у справі №910/18908/13.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано, що посилання Товариства на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", в якому висловлено позицію про неприпустимість визнання недійсним договору в разі, коли державний орган порушив закон, не є доречним у розгляді даної господарської справи у зв'язку з тим, що оспорюваний в останній Договір є нікчемним, а отже, не вважається юридичним фактом у силу прямих вказівок закону.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203);

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (частина друга статті 215).

Згідно з положеннями Закону № 2289-VІ (у редакції, чинній на час укладення Договору):

- забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом (частина п'ята статті 2);

- закупівля може здійснюватися шляхом застосування, зокрема, процедури відкритих торгів (частина перша статті 12);

- замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів (абзац третій частини другої статті 31);

- забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 40);

- договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36, абзацом першим частини третьої статті 39 та статтею 39 10 цього Закону, крім випадку порушення зазначених строків у зв'язку з оскарженням процедури закупівлі (стаття 42).

Попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та з'ясувавши, що Договір укладено за результатами відміненої процедури закупівлі (тобто фактично без проведення такої процедури) та з порушенням строків, передбачених абзацом третім частини другої статті 31 Закону №2289-VІ (за відсутності випадку, про який зазначено в статті 42 цього Закону), - дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на згадану ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 не може бути прийнято, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями, цю ухвалу скасовано Верховним Судом України, а скасоване судове рішення не може бути покладено в основу іншого (інших) судового рішення (судових рішень).

Відхиляються доводи скаржника, пов'язані з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", в якому зазначено, що визнання недійсним договору на тій підставі, що державний орган порушив закон, є неприпустимим: адже жодна із сторін Договору, як вбачається з установлених у справі обставин, не є державним органом.

Не можна погодитися з мотивуванням оскаржуваних судових рішень у тому, що Договір укладено з порушенням закону "по вині обох сторін". Як зазначено в підпункті 2.5.1 підпункту 2.5 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Даний Договір під такі випадки не підпадає, тому наявність/відсутність вини сторін (чи однієї з них) в його укладенні не мала значення для вирішення питання про його недійсність. З тієї ж причини не можуть бути прийняті й посилання скаржника на відсутність його вини в порушенні Закону №2289-VІ при укладенні Договору.

Не беруться до уваги й доводи скаржника, пов'язані з посиланням на частину четверту статті 2 та частину четверту статті 40 Закону №2289-VІ: Договір визначено попередніми судовими інстанціями як нікчемний не на підставі цих норм, а згідно із статтею 42 даного Закону з посиланням також на абзац третій частини другої статті 31 того ж законодавчого акта. Водночас, як зазначено в підпункті 2.5.2 підпункту 2.5 пункту 2 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України, за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду; однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Втім, і за ознаками згаданих частини п'ятої статті 2 та частини четвертої статті 40 Закону №2289-VІ (у сукупності з наведеними положеннями частини першої статті 203 та частини першої статті 215 названого Кодексу) Договір підлягав визнанню недійсним як такий, що був укладений поза процедурою державної закупівлі, причому наявність на час укладення Договору судового рішення (ухвали) Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 цього не спростовувала з підстав, наведених вище у цій постанові, а також і тому, що, як вірно зазначено місцевим господарським судом, в адміністративній справі №2а-14241/11/2670 предметом оскарження була не процедура закупівлі, а рішення Антимонопольного комітету України. Слід також звернути увагу на те, що, як зазначено в підпункті 2.3 пункту 2 тієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, якщо господарський суд, вирішуючи господарський спір, встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним; реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

З урахуванням наведеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 зі справи № 910/693/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім науково-технічний центр "АВС" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій